Загалом же, дощові травень та червень посприяли тому, що травичка добре підросла. Однак у деяких господарів проливні дощі стали й причиною тому, що трава потолочилася чи згнила.
Тож поки світить сонечко, час активно заготовляти сіно на зиму.
Як розповідають селяни, аби прогодувати одну корову, треба заготовити до 3 тонн сіна на зиму, а якщо худоба не випасається влітку, то необхідно і більше сухої трави. Зазвичай, якщо травичка виросла висока та густа, то для заготівлі однієї тонни сіна треба скосити 30, а то й 50 соток наділів. Тож спочатку селяни скошують поля, що ближче до домівок, а вже у липні чи на початку серпня косовицю розпочинають на високогірних сінокісних наділах. Ближче до осені власники худоби беруться за заготівлю отави – скошують траву, що вдруге проросла за літо.
Нині заготовка сіна – це не просто великий труд, а й значні затрати. Ба більше, іноді витрати на косовицю перевищують вартість готового сіна. Адже іноді господарям доводиться й винаймати робочу силу за гроші. Однак для великих сімей, де вистачає робочих рук, заготівля сіна – справа виправдана. А буває, що господарям заготовляти сіно допомагають сусіди чи родичі. Таким чином помічники заробляють молоко чи молочні продукти, якими згодом з ними діляться власники худоби.
З кожним роком у селах району стає все менше справжніх господарів, які, попри непрості будні, продовжують справу своїх предків та дозирають корівок.
