Дубове C
Останні новини
Пошук
Дубове
» » Спогади дубівчан-старожилів: наприкінці ХVІІІ ст. в урочищі Гамор діяла металообробна мануфактура

Спогади дубівчан-старожилів: наприкінці ХVІІІ ст. в урочищі Гамор діяла металообробна мануфактура

04 кві 2020, 14:45    redaktor
0 коментарів    1 037 переглядів
Минуле нашого краю нерозривно пов’язане з ранньозалізною добою, коли на території сучасного Закарпаття розпочали добувати залізо. Археологічні й інші джерела інформації засвідчують, що серед бронзових виробів, які були знайдені шляхом розкопок, є предмети, виготовлені з заліза. Вони датуються ХІ—Х ст. до н. е.
У книзі «Населені пункти і райони Закарпаття: Історично-географічний довідник» Сергій Федака зазначає, що в Дубовому в 1782 році було засновано металообробну мануфактуру, яку в 1787 році перенесено до Кобилецької Поляни (Рахівщина). Також історик згадує, що вже в 1841 році металообробне підприємство було відновлено, тут виготовляли заготовки для лопат, деталі плугів і возів, огорожі та ліжка. Однак функціонував завод на території Дубового короткий період. 
Про те, що наприкінці ХVІІІ ст. у Дубовому функціонував металообробний завод, мені розповідав ще понад 50 років тому мій сусід, дід Петро. Він був родом з села Супунки (нині Румунія), однак юнаком разом з сім’єю переїхав до Дубового. У селі він збудував корчму, до якої навідувалися місцеві люди та гості села, вони часто ділилися з шинкарем всілякими оповідками. Якось дід Петро почув від відвідувачів й історію про металообробний завод. 
Я ж дізнався про завод від шинкаря Петра, коли той вже був старенький і займався виключно випасанням худоби в урочищі Гамор, поблизу нашої оселі. Так, випасаючи корову, він полюбляв спілкуватися зі мною, десятилітнім сусідським хлопчаком, розповідав різні історії з минувшини нашого села. Більшість з тих історій я вже не пам’ятаю, а ось історію про завод запам’ятав добре. 
Якось ми сиділи з дідом Петром на пагорбі, звідки добре видно нашу місцевість. Він палицею показав на млин і розповів, що це єдина споруда, яка вціліла після розпаду металообробного заводу. А все тому, що зведений млин був з каменя. Дід також припустив, що наша хата і хата сусіда   були  побудовані на старому фундаменті, який залишився від будівель заводу. Казав, що цегляні стіни будівель мануфактури люди розібрали, а фундамент так і залишився цілим. Його добре було помітно до того часу, як мої батьки та сусіди збудували тут будинки. 
Розповів він й про те, що на території, де зараз   цвинтар, колись було заплановано збудувати віллу для вельмож. Саме тому ця територія, яка має понад 4 га, так ретельно вирівняна. І я погоджуюся з думкою діда Петра. Переконаний, що навколо території звичайного цвинтаря ніхто б не зводив захисний вал з певним нахилом, а він тут є. Як доказ того, що призначалася ця територія не для поховань, хочу навести приклад. Так, у роки Першої світової війни старий цвинтар, що має значно менші розміри,  був розділений на дві частини: на одній ховали загиблих воїнів, на іншій – місцевих жителів. До речі, ховали тут аж до 1958 року. 
На мою думку, і територія під замок, що зараз є цвинтарем, і металообробний завод між собою пов’язані. Припускаю, що завод мав виготовляти різні металеві вироби для будівництва вілли. 
Однак це тільки мої припущення. 
Юрій Мадар, мешканець Дубового
Світлина - ілюстративна.. 

Поділитися:

Читайте також
22 лис 2019, 20:32
22 листопада в Дубівській ЗОШ І-ІІ ст. №1 провели акцію з озеленення території. Старшокласники разом з учителями та батьками...
Коментарі
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.