Місцеві мешканці розповідають різні версії того, ким були воїни, які поховані у Красній. За однією з них, це військовополонені італійці, які померли у концтаборі чи в’язниці, що діяли у ті часи на території села. Підтвердження цієї розповіді знаходимо у книзі Сергія Федаки «Населені пункти і райони Закарпаття: Історично-географічний довідник». У довіднику зазначається, що на території села Красна у роки Першої світової війни розміщувався табір для військових. Тут утримували 52 полонених італійців. Сам табір діяв на базі приміщення, яке також служило школою для місцевих дітлахів. Розташовувалася будівля на тому ж місці, що й сучасний навчальний заклад. А у післявоєнні роки, а саме у 1919 році, споруда, що служила концтабором, згоріла.
За іншою ж версією, яку розповів 85-літній Михайло Сойма з Красної, могили належать воїнам австро-угорської армії, які були поранені на фронті та привезені на лікування до військового госпіталю, що діяв у селі. Михайло Іванович зазначає, що про це йому колись розповідав місцевий старожил, який був очевидцем тих подій.
Вчитель історії Краснянської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталія Трайтлі запевняє, точних відомостей про те, ким же були поховані військові, нема. Ймовірніше, що це були ослаблені чи поранені солдати австро-угорської армії, які з тих чи інших причин з поля бою були привезені до в’язниці у Красну, при якій діяв госпіталь. Через важкі хвороби чи поранення, вірогідніше, вони й померли у місцевому госпіталі, тому на сільському цвинтарі їх тіла й поховали.
Що ж до могил невідомих інтернаціональних солдат, то їх, як й інші військові поховання на території Закарпаття, було упорядковано після закінчення Першої світової війни за наказом уряду Чехословаччини. Адже територія нашого краю стала частиною новоствореної Чехословацької Республіки. За європейськими традиціями, влада з пошаною віднеслася до увіковічення пам'яті загиблих воїнів.
Однак згодом про поховання невідомих солдат на території краснянського цвинтаря довгий час ніхто не згадував. І тільки у 90-х роках відновити хрести на могилах воїнів Першої світової війни взялись місцеві активісти – Іван Васильович Носа та Михайло Петрович Сойма (нині покійні). Як розповідає вчитель історії місцевої школи Наталія Іванівна Трайтлі, за їх ініціативи було встановлено нові дерев’яні хрести, а за могилами почали доглядати небайдужі селяни. Тож завдяки цим краснянцям фронтове поховання у селі добре збереглось до наших днів.
Нині за могилами інтернаціональних солдат доглядає 85-літній Михайло Сойма. Чоловік каже, що це заняття для нього стало певною віддушиною на схилі літ. За словами Михайла Івановича, близько 10 років тому за підтримки православної громади було замінено на могилах старі дерев’яні хрести на нові, металеві.
Відрадно, що серед краснянців є відчайдухи, які прагнуть зберегти пам’ятку Першої світової війни та з пошаною ставляться до загиблих військових, імена яких, напевне, назавжди залишаться невідомими.
Як свідчать історичні джерела, у часи Першої світової війни такого типу та більші військові поховання були утворені в Ужгороді, Мукачеві, Волівці, Міжгір’ї, Хусті та Тересві. За даними чеського письменника-краєзнавця Ярослава Достала, на території Закарпаття було до 30 впорядкованих військових поховань, де за далеко неповними даними захоронено 18437 солдат і офіцерів, які загинули під час боїв, у концтаборах чи у шпиталях.Лідія БІЛАК.
