Дубове C
Останні новини
Пошук
Дубове
» » Слово про історичну постать Федора Носу-Серюгу з Красношори

Слово про історичну постать Федора Носу-Серюгу з Красношори

23 сер 2019, 19:14    redaktor
0 коментарів    420 переглядів

Цікаві матеріали прислав мені на днях мій фейсбучний друг Василь Шандро, з яким нас єднає не тільки соціальна мережа і село Лисичево, в якому я працював після закінчення університету, а він народився, але й інтерес до всіляких давніх цікавинок, які трапляються на сторінках старих газет, журналів, альманахів. Особливо цим «грішить» пан Василь, який поза роботою на радіо, любить віднайти такі перлини і виставити їх на огляд своїх френдів, нехай читають, насолоджуються чи хоча б просвіщаються.
Ось і днями він переслав мені скриншоти матеріалів з альманаху Крєстный Мѣсяцослов на 1894 рік «на духовную пользу подкарпатскаго гр.-кат. народа» , який заснував Юлій Дрогобецький, єпископ крижевацький, та посилання на адресу (https://archive.org/details/msiatsoslov1894dukh_0/page/130), за якою можна вийти на цей збірник і навіть погортати-почитати його. Якщо винести за дужки питання церковно-слов’янської мови, якою користувалось тоді не тільки православне, але і греко-католицьке духовенство нашого краю, книга в цілому дуже цікава: в ній поміщено календарі на кожен місяць за новим і старим стилем (руський і римський місяцеслов) , різниця між якими тоді становила 12, а не 13, як із початку 20-го століття, днів, основні посили щодо релігійних свят, тут також подано статті про мукачівських греко-католицьких єпископів, окремих ревних вірників, що займались богоугодними справами, і навіть анекдоти.

Спитаєте, а чому В. Шандро адресував ці матеріали саме мені? А тому, що там надруковано статтю «Федор Носса», якому тоді виповнилось вісімдесят років і який народився та проживав у селі Красношора. Закономірно, що, маючи серед друзів жителя Дубового та ще й із прізвищем Носа, пана Василя й зацікавило, чи, бува, ми не родичі.
Прочитавши скриншоти, а потім і статтю в цілому, я довідався, що Федір Носа був із тих русинів-українців, які не змогли отримати освіту, але дуже ревно до неї ставилися, «неутомимою усиловностью» домігся власного багатства, що складалося з лазів, полонин та отар овець. А ще віддав свого сина Федора учитися на священника, і коли той повернувся вже у священничому сані у Красношору, кілька раз їх там провідував преосвященний Юлій Дрогобецький, єпископ Крижевацький, милуючися «велелѣпотою» полонинських краєвидів, записуючи пісні вівчарів та вивчаючи звичаї «Марамороськихъ русиновъ».
Але молодий священник у молодих літах упокоївся, а батько вдався до благодѣтельства. У Красношорі ще замолоду почав будувати церкву, а намалювати іконостас запросив відомого художника Ігнатія Рошковича. Згодом доклався до будівництва церков у Калинах, Кривому, допомагав бідній біловарській громаді й особливо громаді Няґова.

Завершується розповідь побажанням: «Дай Боже много такихъ русиновъ, такихъ благодѣтелей бѣдному народу нашему!»
Ясна річ, я одразу здогадався, що мова йде про відомого мені ще з дитинства, з батькових розповідей краснянського ґазду Носу-Серюгу, яким батько мій захоплювався, як будь-яким ґаздою, який досяг достатку своїми невтомними руками, хребтом і добрим розумом.
Пригадалося також, що й від інших людей чув окремі сторінки з життя цієї нердинарної особистості. Наприклад, що був простим, що їхав до Сигота на возі босим, а вже заходячи до державних установ, натягав чоботи, щоб довше служили. А те, що прізвище з двома буквами «с», то це сліди офіційності на нашій території угорської мови, колоніального, так сказати, буття. Пригадалося, що про нього і будівництво ним краснянської греко-католицької церкви «до під вікна» розповідала колись в добротному рефераті з культурології студентка ЗМТ Тетяна Дьолог.
Ось так, по крупиночці, і вимальовується постать земляка, що жив у наших краях понад століття тому. І, до речі, на питання, чи не родич, бува, я відповів, що, очевидно, родич, хоч і далекий, позаяк усі краснянські і дубівські Носи походять від чотирьох братів, що прибились сюди понад триста років тому.Та про це якось іншим разом.
Михайло Носа.

Поділитися:

Коментарі
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.